Баннерный обмен ABN

Загальна характеристика судження

Екзистенційними називаються такі судження, в яких предикат виражає сам факт існування чи не існування предмета судження. Наприклад: «Свідки злочинної події відсутні», «Немає правил без винятків», «Існують люди, які здатні прогнозувати майбутнє» тощо. У таких судженнях зв'язка граматично не виражається, проте можлива трансформація екзистенційних суджень в атрибутивні, яка не змінює їхнього змісту. Наприклад: «Не існує абсолютної повторюваності явищ» — екзистенційне судження, «Абсолютна повторюваність явищ (S) є (зв'язка) тим, що не існує (Р)» — атрибутивне судження.
Категоричні судження поділяють на види за кількістю і якістю. За кількістю виділяють одиничні, загальні і часткові судження.
Одиничним називається таке судження, в якому суб'єктом виступає одиничне поняття. Загальним називається таке судження, в якому суб'єктом є загальне поняття. Наприклад: «Будь-яка особа, що вчинила пограбування, повинна нести кримінальну відповідальність».
Частковим називається таке судження, в якому суб'єкт представляє частину класу досліджуваних предметів. Наприклад: «Деякі угоди є односторонніми».
За якістю виділяють стверджувальні та заперечувальні категоричні судження.
Стверджувальними називаються судження, в яких констатується наявність ознаки у певного предмета (чи множини предметів). Наприклад: «Розбій є суспільно небезпечним діянням».
Заперечувальними називаються судження, в яких констатується відсутність певної ознаки в предметах, що мисляться у суб'єкті. Наприклад: «Жодних прямих доказів, які підтверджували би позицію обвинувачення, представлено не було».
У практиці міркування ці дві типології суджень (за якістю і за кількістю) розглядають у взаємодії. Тому існує об'єднана класифікація категоричних суджень, в якій за основу береться і кількісна, і якісна характеристика суджень. За такою класифікацією ці судження поділяють на чотири види — загально-стверджувальні, загальнозаперечувальні, частко-востверджувальні та частковозаперечувальні. Одиничні судження (стверджувальні та заперечувальні) за своєю характеристикою прирівнюються до відповідних загальних, тому вони не виділяються в окрему групу.
Загальностверджувальними називаються судження, які за кількістю є загальними, а за якістю — стверджувальними. Наприклад: «Будь-яка особа, винна у вчиненні злочину, підлягає кримінальній відповідальності». Схема цього судження — «Будь-який S є Р», де кванторне слово «будь-який» характеризує кількість, стверджувальна зв'язка «є» — якість судження. Позначається цей вид суджень буквою А. Загальнозаперечувальними називаються судження, які за кількістю є загальними, а за якістю — заперечувальними. Наприклад: «Жоден водій, що перебуває у нетверезому стані, не повинен сідати за кермо автомобіля». Схема цього судження — «Жоден S не є Р», де кванторне слово «жоден» характеризує кількість, за-перечувальна зв'язка «не є» — якість судження. Цей вид суджень позначається першою голосною буквою в латинському слові — Е.
Частковостверджувальними називаються судження, які за кількістю є частковими, а за якістю — стверджувальними. Наприклад: «Деякі слідчі дії мають на меті профілактику правопорушень». Схема цього судження — «Деякі S є Р», де кванторне слово «деякі» характеризує кількість, а стверджувальна зв'язка «є» —якість. Позначаються ці судження буквою І.
Частковозаперечувальними називаються судження, які за кількістю є частковими, а за якістю — заперечу-вальними. Наприклад: «Деякі угоди не є вигідними для однієї зі сторін». Схема цього судження — «Деякі S не є Р», де кванторне слово «деякі» вказує на кількість судження, а заперечувальна зв'язка «не є» - на його якість. Позначаються ці судження— О.
Особливе місце у класифікації суджень посідають виділяючі та виключаючі судження.
Кількісна характеристика суджень установлює обсяг суб'єкта, а обсяг предиката залишається невизначеним. Наприклад, у судженні «Іванов — свідок події» не можна встановити, чи є Іванов єдиним, чи одним зі свідків події.
Виділяючі судження усувають цю невизначеність: вони відображають той факт, що ознака, виражена предикатом, належить (або не належить) тільки цьому, і ніякому іншому предмету.
Виділяючі судження можуть бути одиничними, частковими та загальними. Наприклад, одиничне виділяюче судження: «Тільки Іванов є свідком події» (S, і тільки S, є Р). Воно виражає знання про те, що тільки ця людина є єдиним свідком події. Суб'єкт і предикат цього судження мають однаковий обсяг.
Часткове виділяюче судження: «Деякі злочинці — рецидивісти» (деякі S, і тільки S, суть Р). Рецидивістами може бути лише певна частина злочинців. Предикат часткового виділяючого судження повністю входить в обсяг суб'єкта.
Загальне виділяюче судження: «Всі злочини, і тільки злочини,— передбачені законом суспільно небезпечні діяння» (Всі S, і тільки S, суть Р). Обсяги суб'єкта і предиката такого судження повністю збігаються.
Слова «тільки», «лише», що входять до складу речень, можуть узагалі бути відсутніми. У таких випадках встановити, що це судження є виділяючим, допомагає логічний аналіз.
Виключаючим називається судження, в якому відображається належність (або неналежність) ознаки всім предметам, за винятком певної їх частини. Положення, виражені у формі виділяючих і виключаючих суджень характеризуються точністю й визначеністю, що унеможливлює неоднозначне їх розуміння.
Усі судження, як і поняття, можна поділити на порівнювані та непорівнювані. Порівнюваними серед простих є судження, що мають однаковий суб'єкт і предикат, а відрізняються зв'язкою або квантором. Наприклад: «Всі працівники суду мають вищу освіту»; «Деякі працівники суду не мають вищої освіти». Непорівнюваними є судження, що мають різні суб'єкти або предикати. Наприклад, такі два судження: «Серед злочинців є особливо небезпечні рецидивісти»; «Серед злочинців є неповнолітні».
Основу відношень між судженнями складає їхня схожість за смислом і логічним значенням (істинністю та хибністю), через що відношення встановлюються лише між порівнюваними судженнями, себто тими, що мають загальний смисл.

2. Формалізація суджень та її значення для інтенсифікації логічного аналізу даних по справі.
Для спрощення запису, а також для формалізації операцій із судженнями їх формалізують, тобто записують у формальній формі за допомогою символів, які складають мову логіки.
До складу мови логіки висловлювань входять: алфавіт, визначення правильно побудованих (припустимих) виразів.
Алфавіт — сукупність знакових засобів, що використовуються в логічній теорії.
І. Алфавіт логіки висловлювань містить такі символи:
1) символи для простих висловлювань (пропозиційні змінні): р, q, r;
2) символи для логічних зв'язок:
&, — кон'юнкція (сполучник «і», «та»);
, — диз'юнкція (слабка, строга — сполучник «або», «чи»);
–– імплікація (сполучник «якщо..., то...»);
— еквіваленція (сполучник «якщо і тільки якщо..., то...»);
І — заперечення («невірно, що...»).
3) Технічні знаки (,) — ліва та права дужки, кома.
При цьому за допомогою формалізації будуються припустимі вирази, які ще називають правильно побудовані формули ППФ.
Визначення припустимих виразів, що називаються правильно побудованими формулами, або скорочено ППФ, містить три складники:
1) будь-яка пропозиційна змінна є ППФ;
2) якщо А і В — ППФ, то утворені з них за допомоги логічних сполучників формули також ППФ;
3) ніякі інші формули, крім дозволених у пунктах 1 і 2, логікою висловлювань не припускаються.
Точне значення логічних сполучників (зв'язок) визначається в логіці висловлювань за допомоги матриць, що називаються таблицями істинності. Таблиці істинності показують залежність істинного значення складних формул від значень простих формул, які входять до їхнього складу. Серед правильно побудованих формул залежно від їх істиннісного значення розрізняють тотожно-істинні, тотожно-хибні та виконувані формули.

Сторінки: 1 [ 2 ] 3

по темі:

  • Загальна харавктеристика поняття
  • Загальна характеристика дедуктивних умовиводів


  • категорія: реферати / реферати з логіки / Загальна характеристика судження