Баннерный обмен ABN

Населення Аргентини

Етнічний склад, білі — 85 %, метиси й індіанці — 15 % Католики складають 90 % віруючих (реально відвідують церкву не більше 20 %), протестанти — 2 %, іудаїсти — 2 %, інші релігійні громади — 6 %. Майже все населення Аргентини — нащадки іммігрантів, переважно іспанців та італійців, що освоювали нові землі, як у колоніальний період, так і після здобуття країною незалежності. У часи правління іспанської корони колонізатори зіткнулися з безліччю індіанських племен. Серед них були андські північно-західні племена діагуіта. племена гуарані. Усіх їх із наступом іспанців чекало поневолення і жорстока експлуатація Крім вищезазначених племен, що вели осілий сільськогосподарський спосіб життя, землі Аргентини населяли мисливці й кочівники. Саме вони чинили іспанцям збройний опір, який був, врешті-решт, придушений. У Гран-Чако це були племена, що розмовляли гуайкуруан, у південній Пампі до 1870-х рр. переважали араукани, що прийшли з гірських районів Чилі, область Буенос-Айреса населяло плем'я куєранді, а Патагонію — індіанці тегуельче. Оцінні дані свідчать, що в 1810 р. населення Аргентини складало більше 400 тис. чол. З них близько 30 % складали індіанці, чия чисельність сильно скоротилася з доколумбівської епохи, коли аборигенів налічувалося до 300 тис. чол. До 10 % аргентинців на початку XIX ст. складали негри й мулати, нащадки рабів, незаконно завезені в країну через Буенос-Айрес. Європейці й метиси (нащадки змішаних шлюбів європейців з індіанцями й неграми) були тоді в меншості. Після середини XIX ст. у країгу ринула хвиля нових іммігрантів, здебільшого з Іспанії й Італії. Корінне населення й метиси відтіснялися в андські провінції або зникали серед нових поселенців. Починаючи з цього моменту, у прикордонних областях Аргентини почали переважати метиси — вихідці з Парагваю, Чилі й Болівії. Майже половину мігрантів наприкінці XIX ст. і початку XX ст. складали італійці й близько третини — іспанці. Досить багато переселенців прибуло із Франції, Німеччини, Росії, Польщі, Великобританії. Якщо в 1869 р. аргентинці іноземного походження складали 12 % усього населення, то до 1914 р. — близько однієї третини, а у великих містах ця пропорція складала 2 до 1. До кінця XX ст. із загальним зниженням темпів імміграції знизилася і частка іноземців серед громадян республіки. Величезний внесок у формування національної культури Аргентини зробили італійські іммігранти, їхній вплив у країні був настільки великий, що й у наші дні в Буенос-Айресі широко розповсюджена італійська мова. Друге місце за значущістю в житті Аргентини зайняли поляки й іспанці, британські переселенці принесли із собою великий капітал, почали розвивати м'ясопереробну промисловість і будувати залізниці. Французи сприяли становленню виноградарства й виноробства, німці зводили ферми та створювали кооперативи. Сфера послуг почала розвиватися завдяки зусиллям японців, сирійців і ліванців. Діти іммігрантів швидко освоювалися в новому середовищі, в Аргентині не існує гострих міжобщинних протиріч. Разом із тим для країни характерним є розшарування суспільства за територіально-соціальною ознакою.
Найбільший вплив у національній економіці й політиці мають вихідці з портових міст країни. У їхніх руках зосереджені зовнішня торгівля, банки, великі об'єкти індустрії. їх називають — портові люди. Самі вони дивляться на інших аргентинців, як на малоосвічених грубих селян. Подібні взаємини глибоко вкоренилися в суспільстві й знайшли своє відображення у політиці держави. Національна мова Аргентини — іспанська. У ній багато іноземних запозичених слів, особливо італійського походження. Можна почути басксь-кий, сицилійський, уельський, гельський діалекти. До кінця XIX ст. у Буенос-Айресі склався жаргон злочинного світу, що увібрав у себе слова з італійської, португальської, іспанської, французької, німецької, африканських мов. «Lunfardo» у наші дні часто можна почути в ліричних піснях у стилі танго. Переважна більшість аргентинців — католики. У країні є невеликі протестантська й іудейська громади. Всепроникний вплив католицизму особливо сильно помітний в державному апараті, а в конституції католицтво закріплене як державна релігія, хоча тут також гарантована воля віросповідання.

по темі:

  • Загальна характеристика Аргентини
  • Економічний розвиток Аргентини


  • категорія: реферати / реферати з географії / Населення Аргентини