Баннерный обмен ABN

Перевтілення скорочено - Франц Кафка

ІІ

Лише у сутінках Грегор прийшов до тями від тяжкого сну. Його збудили обережні кроки біля дверей, і він попрямував подивитися, що там діється. Лівий бік болів, одна ніжка була поранена і волочилася долу. Біля дверей він зрозумів, що його так тягнуло сюди, — там стояла миска з солодким молоком, куди накришили хліба. Грегор відчув несамовитий голод і занурився у молоко, але вже за мить зрозумів, що колись улюблена їжа втратила для нього і смак, і привабливість — він не міг її їсти. У вітальні зібралася сім'я, але там було тихо, потім погасили світло, і всі навшпиньках розійшлись. До ранку піхто не міг потурбувати Грегора, він мав час обдумати своє становище. Він заліз під диван, де почувався у безпеці, бо тепер висока кімната лякала його. Там він просидів усю ніч, дрімаючи і прокидаючись від голоду. Обдумуючи свою поведінку, він дійшов висновку, що повинен зробити все, аби зменшити сім'ї неприємності, які спричинив його теперішній стан. Вранці прийшла Грета. Спочатку вона злякалась його вигляду, хоча він майже зовсім сховався під диваном, та потім опанувала себе. Вона помітила, що Грегор не їв молока, і принесла йому на вибір різні «страви»: гнилі овочі, кістки із застиглим па них соусом, сир, про який Грегор два дні тому сказав, що він вже неїстівний, хліб з маслом, воду. Як тільки сестра вийшла, Грегор кинувся до їжі і здивувався, що пересувається досить легко, що рани його майже загоїлись, подумав навіть, що він став менш чутливим до болю. Але він здивувався ще більше, коли почав їсти, бо йому тепер більше смакували гнилі й смердючі «страви», ніж свіжі. Відтоді Грета приносила їжу двічі па день: перший раз, коли всі ще спали, другий — після обіду, коли батьки лягали відпочивати, а прислугу відсилали куди-небудь. Сестра, очевидно, взяла на себе турботу про нього, аби позбавити батьків хоча б від такої прикрості, як бачити його щодня. Грегор ще намагався бути з родиною. Коли увечері вони всі збирались у вітальні, він припадав до зачинених зовні дверей і слухав розмови. Вже в перший день батько роз'яснив матері і сестрі їхнє майнове становище. Грегор здивувався і зрадів, коли довідався, що не весь батьків капітал втрачено, що невелику його частку батько залишив на випадок скрути, а з грошей, які приносив Грегор, він теж трохи заощаджував, тому тепер мав невелику суму. Цих грошей не вистачало на прожиття, їх вирішили залишити па чорний день, а на життя заробляти. Пояснення батька були втішні для Грегора. Після батькового банкрутства Грегоровою турботою стало зробити все, аби сім'я не знала злиднів, тому він працював і скоро з приказчика став комівояжером. То були гарні часи, коли він уперше поклав чималі гроші перед здивованою і щасливою сім'єю. Ніколи згодом це не повторювалося, хоча Грегор приносив і більше, але всі і він сам звикли, що він утримує сім'ю: гроші із вдячністю приймали, він з охотою давав. Тільки сестра була близька йому. Грета непогано грала на скрипці, і Грегор мріяв вчити її у консерваторії. Він навіть вирішив, що заощадить трохи грошей, і на Різдво збирався оголосити своє рішення про її навчання і наполягти па ньому, навіть якщо батьки його не підтримають. Тому, коли тепер мова між рідними заходила про необхідність заробляти гроші, він падав па прохолодний шкіряний диван — йому було жарко від сорому і горя. У своїй самотності Грегор полюбив дивитись у вікно, хоча зір його погіршав, і він не міг навіть роздивитися протилежний бік вулиці. Там була лікарня, Грегор її не бачив, але знав, що вона там є. Ціною неймовірних зусиль він підштовхував крісло до вікна і, спираючись па нього, вставав у повний зріст, головою торкаючись скла, дивився па вулицю, краплі дощу, що сідали на шибку. Грета була уважною до нього, тільки двічі вона помітила крісло біля вікна, як сама стала ставити його там, закінчивши прибирання у його кімнаті. її відвідування могли б приносити Грегору задоволення, якби кожного разу, відчинивши двері, вона прожогом не кидалась до вікна, не відкривала б його настіж і, незважаючи на температуру па вулиці, кілька хвилин не відходила б звідти. її метушня і холод, що йшов з вулиці, дратували Грегора. Одного разу він стояв біля вікна, не почув вчасно, що сестра заходить у кімнату, і не сховався під диван, як це бувало завжди під час її відвідин. Побачивши Грегора у всій його потворності, Грета вискочила з кімнати. Тоді він поклав на диван простирадло так, щоб край звисав і закривав його зовсім, коли він сидів під диваном. Напевне, Грета зрозуміла наміри брата, бо під час прибирання ніколи не торкалася цього простирадла. Батько не міг примусити себе увійти до Грегора. Мати до нього не пускали, хоча вона кілька разів поривалася, плачучи і голосячи, що він же її син. Грегор поступово звик до монотонного життя в'язня. Він пристосовувався до свого страшного і неповороткого тіла. Йому було замало кількох метрів підлоги для пересування, і він знайшов нове заняття — лазити по стінах і висіти на стелі, згодом навіть відчував задоволення, висячи там подовгу. Грета зрозуміла, чим він займається, помітивши сліди клейкої рідини від його ніжок на шпалерах. Вона вирішила звільнити йому для цього заняття, кімнату від зайвих меблів. Тоді мати вперше боязко увійшла до сина. Грегор сидів під диваном прикритий простирадлом і звідти дивився на мати і сестру. Грета була настроєна рішуче, а мати, навпаки, намагалася відмовити її від цього наміру — вона побоювалась, аби винесені меблі остаточно не довели Грегору, що сім'я втратила будь-яку надію на його одужання, їй хотілося, щоб у його кімнаті все залишалося, як раніше, щоб у тому разі, якщо Грегор повернеться до них, ніщо не нагадувало йому про страшне перетворення. Але Грета взяла па себе не тільки обов'язок доглядати за Грегором, а й судити, що для нього добре, а що зле. Тому вона перекопала матір у необхідності випести меблі. Сумно дивився Грегор, як його позбавляють нормального людського житла, як виносять скриню, де він ховав свій лобзик, стіл, за яким ще хлопчиком робив уроки. Грегор вирішив врятувати останнє, що прив'язувало його до колишнього життя,— портрет дами в хутряному капелюшку. Коли мати і Грета вийшли з кімнати, тягнучи за собою стіл, він виліз зі своєї схованки, поліз на стіну і міцно притиснувся до портрета, вирішивши нізащо не віддавати його. Грета перша помітила його і хотіла затримати матір, відвернути її увагу, але мати глянула на огидну руду пляму на шпалерах і здогадалася, що це був її Грегор. Вона пронизливо скрикнула і впала у знемозі на диван. Грета кинулася по ліки, а Грегор, відчуваючи свою провину, намагався допомогти їй. Він безпомічно топтався у сестри за спиною, штовхнув і розбив якусь скляночку з їдкою рідиною, що залила йому очі, а скло боляче подряпало голову. Грета поралась коло матері, а двері в кімнату Грегора були зачинені, тому він не знав, що робити і почав лазити по стінах вітальні, але не втримався і впав прямо па стіл. У цей час прийшов батько, який працював тепер розсильним у банку і носив мундир із золотими ґудзиками, запитав у Грети, що трапилось, і вона сказала, що «воно вирвалося», наче Грегор мав якісь хижі наміри. Батько злорадно закричав, схопив вазу з яблуками і почав жбурляти їх у Грегора. Нещасний кинувся навтікача, але батько наздоганяв його дуже швидко і добре цілив яблуками. Одне з них застрягло у його тілі, він майже не міг вже рухатися, коли мати закричала батькові, щоб той залишив йому життя.

Сторінки: 1 [ 2 ] 3

пропонуємо інші твори Франца Кафки:

  • Замок
  • Процесс


  • категорія: стислі перекази / стислий переказ - короткий зміст творів Франца Кафки / Перевтілення скорочено