Баннерный обмен ABN

Л. Глібов і світовий досвід байкарства

Байка у нашого народу стала одним і з найулюбленіших літературних жанрів. Стислою розповіддю, винятково простим і в той же час глибоким змістом, тонкими натяками вона не тільки зацікавлює читача, а й викриває вади у стосунках людей і сприяє вихованню позитивних рис, прищеплює читачеві непримиренність до свавілля і несправедливості. Хоч у байках різних письменників і в різні часи інколи повторюються одні й ті самі сюжети чи дійові особи, як, наприклад, у творах Езопа (давньогрецького байкаря), Крилова і Глібова, проте кожний із них прагне внести у свій твір особливості, властиві його часові й народові.
Байки виникли давно. Першим найвидатнішим байкарем вважається Езоп, який жив у VI-V ст. до н. є. у стародавній Греції, а звідси й назва алегоричної мови байок — езопівська. У російській літературі розвиток байки пов'язаний з іменами Кантемира, Сума-рокова і особливо І. А. Крилова.
В Україні байка бере свій початок від Г. С. Сковороди (1722-1794 рр.). Видатний учений і поет був захисником покріпаченого люду. Він написав чимало прозових байок, які ввійшли.до збірки «Басни харьковскія».
Остаточне утвердження реалістичної байки в українській літературі пов'язане з творчістю Л. І. Глібова.
Зі своїми байками Л. І. Глібов виступив у той час, коли формувалась нова суспільна сила — різночинська демократія, до якої за походженням належав і він сам. Ця обставина виразно позначилась на світогляді, естетичних поглядах і творчому методі письменника. У творчості та громадській діяльності Глібова у ранні роки виявлялись виразні демократичні тенденції. Але в той же час письменник відходив від лібералізму. До реформи 1861 року він поставився дуже стримано, не підносив її, як це робили ліберали.
Виступивши з байками на початку 50-х років, Л. І. Глібов використав творчий досвід байкарів-попередників як російських, так і українських, але найбільше значення для розвитку таланту байкаря мала творчість І. А. Крилова.
І Крилов, і Глібов у своїй творчій практиці користувалися методом критичного реалізму. Заперечення кріпосницьких відносин, захист інтересів народу обумовили критичне ставлення Крилова і Глібова до сучасної їм дійсності, гостре викривальне зображення її. Глібов учився у Крилова насамперед розробляти актуальні проблеми часу, підносити їх на високий суспільно-політичний рівень, надавати їм громадського звучання.
Вибір жанру (байки) був зроблений Глібовим теж під впливом Крилова. У зв'язку з тодішніми цензурними умовами Крилов не міг бичувати пороки самодержавно-федерального ладу в незавуальованій формі і тому звернувся до байки, яка, за його власним виразом, дозволяла говорити правду «вполоткрыта». Ця ж обставина примусила і Глібова висловлювати свої думки езопівською мовою.
Перші байки Глібова, що являють собою переклади байок Крилова (на це вказував сам Глібов), свідчать про прагнення українського байкаря оволодіти творчим методом і художньою майстерністю свого геніального учителя. Пізніше Глібов на основі сюжетів, які вже розробляли цілий ряд байкарів, у тому числі і Крилов, створює свої оригінальні байки. Ці сюжети Глібов переробляє: поширює або скорочує окремі місця, замінює дійові особи, уводить описи і ліричні відступи, як вимагає того місцевий матеріал, на якому пишеться байка.
Порівняємо односюжетні байки Глібова і Крилова. Так у байці Крилова «Кот и Повар» виступають «Повар-грамотей» і «Кот Васька», а у байці Глібова «Кіт і Баба» — баба Шелестиха і ледащо Кіт; у байці Крилова «Две собаки» — Жужу і Барбос, у байці Глібова «Цуцик» — Цуцик і Бровко; у байку «Вовк та Ягня» введено ліричну кінцівку тощо. Найчастіше Глібов поширює текст: де, наприклад, у Крилова одне лише речення з граничною стислістю передає основний .зміст події, у Глібова — часто цілий малюнок. Наприклад, у Крилова «Тришкин кафтан»:

У Тришки на локтях кафтан продралея.
Что долго думать тут? Он за иглу принялся:
По четверти обрезал рукавов —
И локти заплатал. Кафтан опять готов.
У Глібова «Охрімова свита»:
Була в Охріма сіра свита
Так хороше пошита

Раз став він свиту надягать, Аж дивиться — рукава вже продрались, От мій Охрім, щоб люди не сміялись, Налагодивсь латать. Як бачимо, у творах двох письменників, близьких світоглядом і творчим методом (Крилова і Глібова), які для художнього зображення беруть однаковий життєвий матеріал, працюють в одному жанрі, буде неминуча подібність.
Отже, вивчаючи досвід українських та російських письменників-попередників, Л. Глібов досяг великої реалістичності і життєвості зображення, виробив високопоетичну, але разом з тим просту й зрозумілу народному читачеві форму. Байки Глібова — найвищий етап розвитку української класичної байки.

по темі:

  • Викривальна і повчальна спрямованість байок Л. Глібова
  • Епоха в байках Глібова
  • Леонід Глібов — видатний український байкар
  • Леонід Глібов – творець нової байки


  • категорія: українська література / твори за творчістю Леоніда Глібова / Л. Глібов і світовий досвід байкарства