Баннерный обмен ABN

Фольклорні джерела повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" (IIІ варіант)

Серед творів українських письменників XIX століття повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» посідає особливе місце. На відміну від багатьох інших, у яких на першому плані стосунки між поміщиками і кріпаками або селянами і куркулями, тут панує саме кохання. Зворушлива історія Марічки та Івана давно вийшла за межі тієї далекої від нас епохи і сприймається як така, що близька кожній людині у будь-якому суспільстві. Хіба Ромео і Джульєтта належать лише XVII століттю і мають відношення тільки до Італії чи Англії?
Трагічне кохання головних героїв повісті ось уже понад 100 років хвилює читачів, виховує їхні почуття, пробуджує бажання краси й чистоти, вірності й відданості. Але є ще одна обставина, яка робить сюжет неповторним і захоплюючим. Це його тісний зв'язок з фольклором гуцулів, з їхніми самобутніми звичаями та традиціями.
Розповідь про дитинство Івана вводить нас у чарівний і таємничий світ казки, де живуть арідник і чугайстир, наявки і щезники, де думають і розмовляють тварини, де свійську худобу-маржинку слід оберігати від сусідських відьом і сусіди-мольфара.
Здається, більше ніде немає такого детального та яскравого опису святого вечора, традицій, яких дотримувалися гуцули. А з яким незвичним, трохи моторошним, але життєстверджуючим обрядом похорону знайомить нас письменник! Плач трембіти, голосіння вдови, а потім розваги молоді, забави, що нібито кидали виклик смерті.
Повість нерозривно пов'язана з народною піснею, без якої, мабуть, не було б головних героїв. Адже вони за допомогою музики виражають свої почуття. Іван з дитинства грав на флоярі — це вона розмовляла з козами й коровами, яких доглядав маленький пастух. З піснею Іван відкривав чарівний лісовий світ, знаходив розгадки таємниць природи. Такою ж талановитою і щедрою на пісні виявилася Марічка. Вони повинні були зустрітися і не могли не покохати одне одного. Бо гра Іванової флояри викликала чудові співанки в душі дівчини. Ці твори прості і зворушливі, і їх не можна відділити від життя, бо в них ішлося про овечку і про корову, про любов і зраду, про шум смереки і про гори... назавжди запам'ятав Іван, та й ми, читачі, співаночку про щиру дівочу любов:

Ізгадай мні, мій миленький,
два рази на днину,
а я тебе ізгадаю
сім раз на годину.

Ця пісенька мені здається своєрідною візитною карткою повісті М. Коцюбинського, бо вона якнайкраще відображає характер Марічки, відкритий, нелукавий, і її таке ж щире кохання.
Втративши Марічку, Іван не зміг 'її забути. Його вірність підтверджує ця ж співаночка. Вже будучи ґаздою, чоловіком Палагни, він чув давно забутий голос і кудись зникав, — може, йшов на пошуки своєї милої?
У повісті «Тіні забутих предків» М. Коцюбинський показав життя й побут гуцулів, відбив їхні вірування і сприйняття світу, відтворив їхні яскраві та колоритні характери. Саме фольклорні джерела збагатили повість і зробили її окрасою всієї української літератури.

по темі:

  • Фольклорні джерела повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" (І варіант)
  • Фольклорні джерела повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" (ІІ варіант)
  • Трагедія закоханих Івана та Марічки (за повістю М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" (І варіант)
  • Трагедія закоханих Івана та Марічки (за повістю М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" (ІІ варіант)
  • Трагедія закоханих Івана та Марічки (за повістю М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" (ІІІ варіант)


  • категорія: українська література / твори за творчістю Коцюбинського Михайла / Фольклорні джерела повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" (IIІ варіант)